###Кривошеєнко: У мене виник конкретний варіант за кордоном ###

Екс-півзахисник полтавської "Ворскли" Іван Кривошеєнко розповів про відсутність запрошення від вітчизняних клубів та свої амбіції в закордонному чемпіонаті

— Коли стало зрозуміло, що ви з полтавцями крокуватимете різними стежками, чи інші колективи почали засипати пропозиціями?

— Засипати — не засипали. Були лише розмови. Тільки зараз у мене виник конкретний варіант, однак із зрозумілих причин не озвучуватиму команду чи бодай першість. Судячи з усього, до кінця тижня повинні владнати всі нюанси.

— Справа за переглядом чи зразу підписуватимете трудовий договір?

— Я вже був там недавно. Відбувся перегляд, утім скоріше для мене, ніж для клубу. Хотів, насамперед, усе розташування оглянути, зрозуміти, чи мені там сподобається.

— Наскільки можу судити, мовиться про іноземний варіант?

— Так, маєте слушність. Правда, лише за тиждень зможу все розповісти детальніше: що за першість, яка команда тощо. Поки скажу лише, що це не в Україні, більше не розпитуйте — не розповім.

— Вочевидь, наразі складніше знайти команду на Батьківщині, ніж за кордоном?

— Скільки пограв в Україні, а наші команди не кличуть до себе, лише — за кордон. Уважаю, що в прем'єр-лізі чимало матчів зіграв, за плечима маю певний досвід, і вік (30 років) не такий уже й солідний. На мій погляд, іще рік-другий зміг би на гідному рівні комусь допомогти. Природно, що ця ситуація в країні, коли на сході триває війна, повсюдно не виплачують зарплатню, не сприяє життєдіяльності наших команд.

Кажуть: "Курс на омолодження". Проте потрібно розуміти, що коли звучать такі заяви, значить, у клубі немає значних статків. Очевидно, що через згадані мотиви наш чемпіонат згодом буде ще гірший — це зрозуміло. Інколи дивуюся, читаючи новини, які люди залишають елітні колективи та багато хто з них їде до Казахстану та Азербайджану. Шкода, коли стільки досвідчених виконавців шукають кращої долі деінде, а не на Батьківщині. Безперечно, така масова міграція не принесе нічого хорошого нашому футболу. Тим паче, що Україна й так перебуває у стадії війни, тож зрозуміло, зараз не всім до забав.

— До речі, які думки маєте з приводу переходів українських гравців до країни-агресора — Росії?

— Можу говорити лише за себе й тих людей, яких знаю. До того ж, своєму агенту зразу сказав, аби навіть не розглядав російські пропозиції, бо туди їхати не хочу. Така в мене позиція. Інші, справді, переїжджають, грають, не знаю, чим вони керуються, але це їхнє право. Окрім того, є певна група гравців, котрі туди перебралися ще до війни. Приміром, мій товариш Михалик, який ще раніше уклав договір із московським "Локомотивом". Знаючи Тараса, гадаю, він би туди не поїхав. Інша справа зараз, коли існують контрактні зобов'язання.

— Щодо вашого нинішнього варіанту: чим керувалися, вирішуючи, куди краще податися?

— Після "Ворскли", звичайно, хотілося команду із серйозними зав­-даннями. Однак не було можливостей, які би задовольнили мої бажання. Тепер уже прагну просто залишатися у футболі (тренуватися, щовихідних виступати), пограти в іноземній першості та спробувати проявити себе там.